ITER / фотоIAEA Imagebank, Creative Commons Attribution-Share Alike 2.0 Generic license.

• Січень 18, 2019
• Катерина Палій
• Опубліковано в Новини

Для технології, яка може революціонізувати виробництво чистої енергії, ядерний синтез є надзвичайно негерметичним – високоенергетичні частинки іноді можуть вилітати з експериментальних реакторів, роблячи процес синтезу набагато менш ефективним. Нові симуляції дослідників показують, як утримувати експериментальні реактори від витоку енергії.

Дослідження Міністерства енергетики США (DOE) опублікували в журналі Physics of Plasmas ще у жовтні. За умови розвитку дана робота може підвищити ефективність експериментальних реакторів термоядерного синтезу, таких як ITER (новаторський об’єкт, який зараз будується у Франції).

Опубліковано  LEU в  18 Січня , 2019

Європейська організація ядерних досліджень (вона ж ЦЕРН) вже має задоволення використовувати найбільший і найпотужніший прискорювач частинок у світі – Великий адронний колайдер. Але нещодавно був опублікований звіт, в якому розглядається дизайн більшого і потужнішого потенційного наступника – Майбутнього кругового колайдера (FCC, МКК).

За допомогою Великого адронного колайдера була відкрита субатомна частинка бозон Гіґґса в 2012 році, а також багато іншого. Але для вивчення ще більш невловимих аспектів Всесвіту, на думку багатьох фізиків, нам знадобиться новіший і потужніший інструмент.

Великий адронний колайдер має протяжність близько 28 кілометрів, але його заміна буде в чотири рази більшою – до 100 кілометрів. Цього достатньо, щоб оточити все місто Женева.

Опубліковано  LEU   18 Січня , 2019

Про існування ультразвуку відомо вже давно. Протягом десятиліть технологія допомагала підводним човнам орієнтуватися в просторі, а лікарям — оглядати пацієнтів без хірургічного втручання. У сучасних ультразвукових апаратів є обмеження по потужності, але дослідники з Університету Квінсленда придумали, як збільшити їх силу майже в сотню разів. Вони запевняють, що новий пристрій здатен вловити звук руху молекул повітря і навіть вібрації окремих клітин.

Зазвичай ультразвукові пристрої складаються з приймача і випромінювача, зроблених з п’єзоелектричних кристалів. Коли на них впливає електричний струм, вони вібрують і створюють високочастотні звуки вище 20 000 герц — як відомо, вони не сприймаються людським вухом. Випромінювані звукові хвилі проходять крізь повітря, воду і м’які тканини, а від твердих поверхонь відскакують з різною швидкістю. Коли вони повертаються до кристалів, відбувається зворотний процес — вібрації створюють електричний струм, який дозволяє комп’ютеру розпізнавати форму об’єкта, від якого відштовхнулися хвилі. Таким чином, наприклад, можна подивитися зародок в утробі матері.