Схоже, цей масштабний експеримент ще не раз нас здивує! / фото Maximilien Brice/Julien Ordan/CERN

Серпень 6, 2018

Анна-Марія Фокшей

Опубліковано в Новини

Після багатьох провальних спроб вченим вдалося отримати ядра атомів, що не втратили прикріплених електронів.

Великий адронний колайдер (ВАК) має одну мету: дарувати світу субатомні частинки з енергією, які ніяк інакше на Землі не роздобудеш. Навіщо? Щоб осягнути фундаментальну природу Всесвіту. Зазвичай з колайдера виходять тільки протони – позитивні частинки ядра атома або повноцінні ядра атомів. У більшості випадків ці ядра не мають негативно заряджених електронів. Проте цього разу вчені помітили пучок “атомів” (адже технічно це іони), що мандрують крізь акселератор з щонайменше одним прикріпленим електроном. Фізики сподіваються, що одного дня їм вдасться використати ці прискорені атоми в експерименті нового покоління.

Опубліковано  LEU   3 Серпня, 2018

Головним завданням, для якого створювався Великий Адронний Коллайдер, найпотужніший прискорювач частинок на сьогоднішній день, є зіткнення субатомних частинок, розігнаних до настільки високих енергій, які неможливо отримати на Землі ні при яких інших умовах. Як правило, експерименти на коллайдері використовують пучки розігнаних протонів або позитивно заряджених іонів, атомів важких металів, повністю позбавлених негативно заряджених електронів. Але нещодавно вченим Європейської організації ядерних досліджень CERN вдалося розігнати в надрах коллайдера пучок іонів свинцю, кожен з яких містив мінімум один електрон. І все це дає вченим можливість для проведення фізичних експериментів абсолютно нового типу, експериментів, які дозволять їм глибше проникнути в таємниці фізики, що лежить за межами Стандартної Моделі.

Спочатку Великий Адронний Колайдер використовує нейтральні атоми свинцю, які проходять через низку попередніх прискорювачів, в процесі чого ці атоми втрачають більшу частину своїх електронів. Перед тим, як потрапити всередину основного тунелю кільцевого прискорювача, іони проходять крізь шар металевої фольги, що залишає тільки “голі” ядра атомів, іонів, які мають максимально можливий позитивний електричний заряд. Учені CERN відрегулювали товщину цього “електронного бар’єру” з фольги таким чином, щоб біля ядра атома свинцю залишався мінімум один електрон, крім цього, режим роботи основного прискорювача був змінений таким чином, що він зміг ефективно прискорювати іони свинцю з одним електроном.

Альберт Ейнштейн на лекції у Відні, 1921.

Серпень 3, 2018

Ірина Гінжул

Опубліковано в Дослідження

Зірки чорної діри Стрілець А* у центрі Чумацького шляху є ідеальною лабораторією, в якій можна перевірити загальну теорію відносності Альберта Ейнштейна. До такого висновку дійшла група європейських вчених, які витратили на дослідження не один десяток років.

Спостереження, зроблені за допомогою Дуже великого телескопа Європейської південної обсерваторії вперше виявили ефекти загальної теорії відносності в той момент, коли зірка рухалася в інтенсивне гравітаційне поле Стрільця А* – масивної чорної діри в центрі Чумацького шляху. Дослідники заявляють, що ці результати – кульмінація спостережень з використанням телескопів Європейської південної обсерваторії у Чилі, що проводяться впродовж 26 років (!).

Опубліковано  LEU   2 Серпня, 2018

Дослідники з американського Національного інституту Стандартів і Технологій (NIST) створилиперший у своєму роді кремнієвий чіп, що містить штучну нейронну мережу, яка працює на принципах функціонування головного мозку людини.

Але головною відмінністю нового чіпа від інших подібних чіпів є те, що замість електричних сигналів в ньому використовуються оптичні сигнали, що, у свою чергу, дозволяє нейронній мережі функціонувати буквально зі швидкістю світла.

Нейронні мережі різних типів вже використовуються для вирішення досить складних задач, таких як розпізнавання звуків, об’єктів на зображеннях, аналіз потоків вхідних даних і т. п.

Однак, продуктивність нейронних мереж обмежена швидкодією використовуваних електронних компонентів, транзисторів, в даному випадку. Використання ж світла в якості носія інформації дозволяє обійти ці обмеження.

Розробникам оптичної нейронної мережі вдалося успішно вирішити головну проблему, пов’язану з використанням світлових сигналів.

Опубліковано  LEU   2 Серпня, 2018

З часів відкриття графену, двовимірної модифікації вуглецю, світова наука просунулася досить далеко, щоб отримати його конкурентів. Створено двовимірний фосфор, дисульфід молібдену, триодид хрому, надтонка модифікація галію і у всіх них – свої чудові властивості. Одним з новачків в цій родині нещодавно став матеріал «гематин», отриманий бразильськими вченими.

Гематин отримують з гематиту, природного різновиду залізної руди, технологія процесу називається рідкофазною ексфоліацією. В результаті бразильці отримали шар з комбінації заліза і кисню товщиною лише 3 атома. Тобто, майже двовимірна форма, у якої знайшлися свої цікаві особливості. Наприклад, на відміну від вихідного матеріалу, гематин став феромагнітом.

Найцікавіша властивість нового матеріалу – його фотокаталітичні здібності. Гематин поглинає сонячне світло від ультрафіолетової межі спектру до жовто-помаранчевої, при цьому, через малу товщину пластини електрони і протони не розсіюються в матеріалі. Це забезпечує відмінні умови для розділення води на водень і кисень, особливо в комбінації з нанотрубками з діоксиду титану. А ще гематин – хороший кандидат на роль надтонкого магніту для спінтронів.

Опубліковано  LEU   23 Липня, 2018

Вченим, інженерам зі Стенфордського університету вдалося знайти рішення всіх ключових проблем існуючих акумуляторів на основі рідких металів. За їх словами, ми стоїмо на порозі відкриття – нова батарея буде дешевшою, безпечнішою й ефективнішою нинішніх, при цьому технологія легко масштабується, а енергоносій, залишається рідким навіть при кімнатній температурі, без додаткових умов. Так що ж вони створили?

Класична схема рідинної батареї передбачає наявність трьох ємностей. У перших двох містяться катод і анод в рідкій формі, в третій вони змішуються, але залишаються розділеними мембраною, через яку проходять електрони, що і забезпечує процеси зарядки та розрядки батареї. Потенційна ємність таких акумуляторів дуже велика, але вони використовують токсичні компоненти і вимагають скрупульозного обслуговування.

Опубліковано  LEU   18 Липня, 2018

Європейське космічне агентство вперше випробувало на полігоні Куру у Французькій Гвіані новий твердопаливний ракетний двигун P120C, який планують ставити на європейські ракети Vega-C і Ariane 6, починаючи з наступного року.

Двигун P120C довжиною 13,5 метрів і діаметром 3,4 метра виготовлений з використанням композитних матеріалів. Він прийде на зміну нинішньому двигуну Р80, забезпечивши дворазовий приріст тяги: один P120C призначений для використання в якості першого ступеня ракети Vega-C, а на ракеті Ariane 6 два-чотири агрегати будуть встановлені в якості бічних прискорювачів. Випробування тривали 140 секунд, протягом яких P120C продемонстрував максимальну тягу 4650 кілоньютонів. У ході тесту відтворили роботу силової установки в період від старту ракети до від’єднання першого ступеня або бокового прискорювача. Наступний тест двигуна відбудеться в кінці нинішнього року.

Липень 15, 2018  Катерина Палій

Опубліковано в Новини

Історію пишуть переможці, але це не робить її об’єктивною. Багато років наукові підручники ототожнювали електрику та світло з однією людиною – Томасом Едісоном, а справжнього генія, чиї новаторські електричні технології досі впливають на сучасний світ, відправили на другі ролі та затиснули між Едвардом Теллером і Талесом з Мілету.