Група інженерів NASA продемонструвала першу у своєму роді систему рентгенівської навігації в космосі. Такими системами можуть бути обладнані майбутні міжпланетні і міжзоряні місії. Інструмент NICER, що вимірює час прибуття випромінювання пульсарів, був встановлений на МКС влітку минулого року
Нова система космічної навігації визначає координати, вимірюючи відстань до мілісекундних пульсарів — нейтронних зірок, випромінювання яких доходить до Землі у формі коротких імпульсів з періодом в діапазоні від 1 до 10 мілісекунд. Принцип навігації по пулсарах схожий з тим, що застосовується в системах GPS, координати приймача сигналу визначаються по розбіжності часу прибуття сигналу від, як мінімум, трьох зірок.
Систему навігації перевірили в рамках експерименту SEXTANT (Station Explorer for X-ray Timing and Navigation Technology). Експеримент показав, що система здатна точно визначати місце розташування об’єкта, який рухається зі швидкістю біля тисячі км/год.
У нашому фізичному світі, якщо ви штовхаєте якийсь об’єкт, він, згідно Другого закону Ньютона, починає віддалятись від вас. Але об’єкти, що володіють негативною масою, будуть діяти всупереч цим принципам, чим сильніше ви будете їх штовхати, тим швидше вони будуть рухатись у вашу ж сторону. Все це схоже на нісенітницю, проте такий ефект вже давно має теоретичне обгрунтування і його прояви спостерігались в деяких експериментах. І нещодавно, дослідники з університету Рочестера закінчили розробку пристрою, здатного виробляти частинки, що володіють негативною масою.
Під час експериментів, проведених ученими з Вашингтонського університету в минулому році, негативну масу демонструвала “рідина”, що складалась з конденсату Бозе-Ейнштейна, хмари атомів рубідію, охолоджених до наднизької температури за допомогою світла лазера. У пристрої, що створений дослідниками з Рочествера, ефект негативної маси демонструють квазічастинки, отримувані шляхом злиття фотонів лазерного світла з экситонами, що виникають у напівпровідниковому матеріалі.
У новому відео, в якому розповідається про лабораторії IBM Q, ми можемо почути, які звуки видає при роботі квантовий комп’ютер.
Щоб квантовий комп’ютер запрацював, потрібно чимало зусиль. Для цього потрібен потужний рефрижератор, який би тримав температуру всередині комп’ютера на рівні 50 мілікельвінів (-237 градусів за Цельсієм). В цих умовах кубіти з ніобію, кремнію і алюмінію, досить стабільні, щоб використовуватись для обчислень. Використовуючи такий метод, IBM за їх власними заявами створила комерційну 20-кубітну систему, якою можуть користуватись дослідники по всьому світу.
Звісно, квантовий комп’ютер виявився досить гучним, але, можливо, перед нами справжній звук майбутнього.
Американська компанія SpaceX в ніч на понеділок, 8 січня, успішно запустила з космодрому на мисі Канаверал ракету-носій Falcon 9 з секретним супутником Zuma для потреб уряду США.
Falcon 9 стартувала приблизно в 20:00. Через вісім хвилин багаторазовий перший ступінь носія у вертикальному положенні успішно опустився на спеціальний посадковий майданчик.
Металінзи – це плоскі оптичні пристрої, поверхня яких покрита наноструктурами певної форми і розмірів, які здатні замінити великі вигнуті скляні лінзи, що використовуються в різних оптичних пристроях. Однак, більшість створених раніше металінз мали обмеження по ширині спектру світла, який вони могли ефективно фокусувати і заломлювати. А нещодавно дослідники зі Школи технічних і прикладних наук (School of Engineering and Applied Sciences, SEAS) Гарвардського університету створили першу у своєму роді металінзу, яка здатна фокусувати в єдину точку абсолютно всі складові білого світла, іншими словами, працює в усьому спектрі видимого світла.
Забезпечення однакової роботи оптичних компонентів у всьому спектрі видимого світла є досить складним завданням через те, що світло з різними довжинами хвиль переміщається в будь-якому матеріалі з різною швидкістю. Наприклад, червоне світло поширюється у склі швидше синього світла, і два промені різного кольору досягають однієї точки з невеликою різницею у часі. Така нерівномірність служить причиною виникнення спотворень, відомих під назвою хроматичної аберації.
Опубліковано 
Опубліковано 
Опубліковано 
Опубліковано 
Опубліковано 
