Дослідники з Ліверморської національної лабораторії імені Лоуренса розробили новий тип високоефективних постійних магнітів, який повинен усунути дефіцит звичайних постійних магнітів на основі самарію і неодиму. Основою нового магніту є структура магнітів на основі сполуки самарію та кобальту (SmCo5), але більша частина атомів дефіцитного і дорогого кобальту замінена атомами заліза і нікелю.
Сучасні неодимові магніти мають перевагу перед магнітами на основі самарію і кобальту за енергетичними показниками. Новий же магніт усуває більшість відомих недоліків SmCo5-магнітів, зберігши початкову високотемпературну ефективність.
На жаль, заміна абсолютної більшості атомів кобальту атомами заліза, які мають більший магнітний момент, робить шестикутну кристалічну решітку матеріалу магніту термодинамічно нестійкою. Вчені з Ліверморської національної лабораторії змогли обійти проблему нестабільності, додавши в кристалічну решітку “стабілізуючі” атоми нікелю.
Використовуючи розрахунки моделей електронної структури нового магніту SmCoNiFe3 показали, що цей магніт володіє рядом чудових магнітних властивостей і здатний замінити SmCo5 – або неодимові магніти в безлічі сфер їх застосування. “Це дуже своєчасне відкриття” – розповідає Пер Содерлінд (Per Soderlind), провідний дослідник, – “Ціни на кобальт підскочили в два рази тільки за минулий рік, що пов’язано з використанням цього матеріалу в літій-іонних акумуляторних батареях. Залізо, яким ми замінили кобальт, дуже недороге і доступне”.
Група вчених з Тель-Авіва і Чикаго відкрила і довела на практиці, що синтез кварків і баріонів дозволяє отримати в кілька разів більше енергії, ніж водневий — і це при тому, що сама технологія не допускає небезпеки виникнення ланцюгової реакції.
Щоб скоротити шкідливі викиди, що сприяють кліматичним змінам, а також розробити більш ефективні способи одержання енергії, уряди по всьому світі все частіше звертають увагу на поновлювані джерела. В той час, як сонячна енергія і енергія вітру вже давно служать людині, з ядерною все ще не просто. Вчені продовжують вивчати можливості стабілізації ядерного синтезу і намагаються перетворити його в по-справжньому поновлюване джерело енергії з потенціалом, який перевершує всі існуючі варіанти.
Физики не оставляют надежды зафиксировать частицы тёмной материи.
Иллюстрация IQOQI/Harald Ritsch.
2 ноября 2017 Анатолий Глянцев
"Я притягиваю, следовательно, существую". Так, перефразируя Декарта, могла бы сказать о себе тёмная материя.
Звёздам, межзвёздному и межгалактическому газу и другим объектам – не хватает массы для того, чтобы создать ту картину космоса, которую мы видим. Вращение галактик вокруг своей оси, поведение групп и скоплений галактик и другие признаки указывают на то, что во Вселенной присутствует загадочная субстанция, гравитация которой действует на обычное вещество. Тщательные наблюдения за этим воздействием позволяют даже создавать карты её распределения.
При этом мы не видим тёмную материю в телескопы никаких диапазонов, то есть она не излучает и не поглощает электромагнитные волны (по крайней мере, настолько сильно, чтобы мы это заметили). Правильнее было бы назвать её "прозрачной материей".
Опубліковано 
Опубліковано 
Физики не оставляют надежды зафиксировать частицы тёмной материи.
