Творцями експериментальної квантової обчислювальної системи стала група з японського Національного інституту інформатики, телекомунікаційної компанії NTT і Токійського університету. А очолює цей проект Йошихіса Ямамото, який є Почесним професором Стенфордського університету.

Поки ще тільки теоретично, нова квантова система буде здатна виконувати певні обчислення в 100 разів швидше найпотужнішого сучасного суперкомп’ютера.

При цьому, вона буде споживати лише один кіловат енергії, що можна порівняти з енергією, споживаною звичайною мікрохвильовою піччю. Для порівняння, суперкомп’ютеру, який буде виконувати ті ж самі обчислення традиційним шляхом, потрібно близько 10 000 кіловат.

Згідно з наявною інформацією, нова квантова обчислювальна система стане «домом» для штучної нейронної мережі, за допомогою якої будуть проводитись дослідження, пов’язані зі штучним інтелектом.

Крім цього, можливостями японського квантового комп’ютера зможуть скористатись всі зацікавлені в цьому організації і установи через хмарний сервіс QNNCloud, який почне працювати найближчим часом.

Націкавішим є той факт, що японський квантовий комп’ютер побудований на зовсім інших базових принципах, ніж всі інші відомі нам квантові системи.

Основою комп’ютера є кубіти на базі спінових квантових точок, які представляють собою поляритони, спіймані в пастку потенційної ями екситонів. І на основі цих кубітів в надрах комп’ютера побудовані універсальні програмовані квантові логічні елементи.

Та й сама квантова обчислювальна система є досить незвичайною, вона являє собою 1-кілометровий відрізок спеціального оптичного кабелю, всередині якого створені квантові точки, кубіти і логічні елементи.

Цей відрізок кабелю «наповнюється» фотонами світла, що є носіями квантової інформації, і властивості яких використовуються для організації швидких квантових обчислень.

Згідно з планами японських дослідників, створена ними квантова обчислювальна система буде готова до комерційного використання до березня 2020 року.

Після цього на ній будуть вирішуватися завдання, пов’язані з обробкою великих масивів даних, завдання оптимізації управління дорожнім рухом, роботи міської інфраструктури, дослідження і розробка нових лікарських препаратів, хімічних речовин і матеріалів.