Фотоакустичний ефект був відкритий і досліджений винахідником телефону Олександром Беллом ще у 80-х роках XIX століття. Суть його полягає в тому, що матеріали в процесі поглинання світла починають випускати звукові хвилі. На жаль, технічні можливості у великого винахідника тоді були вкрай обмежені: свої досліди він проводив, використовуючи сонячне світло. Більш потужні джерела світла – лазерів, з’явилися майже сторіччя тому.
Ідеї Белла втілили дослідники Массачусетського технологічного інституту (MIT). Їм вдалося надіслати звукове повідомлення по повітрю людині, що знаходилась на іншій стороні кімнати за допомогою лазера.
Функцію світлового «приймача» в даному випадку виконують частинки води, що знаходяться в повітрі. При зміні інтенсивності світлового випромінювання в навколишньому середовищі формуються температурні хвилі, що поширюються від джерела світла. Коливання температури сприяють зміні щільності речовини, що в свою чергу породжує звукові хвилі в «світловому» приймачі.
Опубліковано 
