«Уявіть, що по кімнаті переміщаються люди і кожен з них носить на собі сферу. Всі сфери мають однаковий діаметр. При цьому якщо сфера маленьких розмірів — люди можуть ходити вільно, але чим більша сфера – тим складніше людям буде ходити і вони будуть частіше врізатися один в одного, поки не застигнуть і не зможуть поворухнутись. А тепер замініть людей на електрони, а сфери – на їх силу відштовхування.»

Вігнеровські кристали спостерігалися і раніше, але це було при вкрай низьких температурах і такі кристали існували дуже недовго. Однак при експериментах з двошаровим графеном (tBLG) фізики з MIT виявили вельми незвичайні властивості отриманого матеріалу. Він володів надпровідністю і переносив електрон з одного шару на інший. На той момент здатність tBLG «пересувати» введений електрон пояснили діелектричними властивостями. Але колеги співробітників MIT з Університету Іллінойсу вирішили повторити їх дослід і вивчити матеріал більш докладно.

Передбачувана структура кристалів Вігнера з двошарового графену. На малюнку А критерії побудови експериментально не виконуються, що призводить до переносу електронів. На малюнках B і C зображено стан, коли 2 або 3 електрони знаходяться в межах решітки кристала

Вчені з Університету Іллінойсу вважають, що двошаровий графен — один з варіантів вігнеровського кристала і цього стану вдалося досягти завдяки введенню між двома шарами графена більшої кількості електронів. На даний момент вивчення нового матеріалу триває.