Дана технологія, згідно з розрахунками математичної моделі, може забезпечити тягу, достатню для руху супутників стандарту CubeSat або супутників менших розмірів.

Сучасні мініатюрні супутники можуть виконувати майже всі ті ж завдання, які виконують і великі супутники, розмірами з автомобіль або автобус. Однак, такі крихітні космічні апарати потребують ефективного мініатюрного двигуна, який дозволить їм маневрувати і утримуватись на стабільній орбіті.

Іонні двигуни, що використовуються на великих космічних апаратах, мають дуже малу ефективність, коли їх розміри скорочуються до рівня використання на мікросупутниках. І технологія отримання реактивної тяги за рахунок електророспилювання феромагнітної рідини є досить перспективною з даної точки зору.

В традиційній технології електророспилення використовуються крихітні порожнисті голки, з кінчиків яких під впливом прикладеної напруги відбувається електростатичне розпилення крихітного потоку рідини. Але у цієї технології є і зворотна сторона медалі, голки є неміцними і дорогими у виробництві, вони легко забиваються і руйнуються.

Ферорідина являє собою магнітну рідину, яка обертається в магнітному полі. Додайте електричне поле, і кожен голчастий штир випускає струмінь іонів.

Для вирішення цієї проблеми дослідники створили новий вид двигуна, який під впливом прикладеного магнітного поля «сам себе збирає» зі свого ж палива, феромагнітної рідини. При цьому, двигун самовідновлюваний, феромагнітна рідина відновлює свою форму при спотворенні будь-яким зовнішнім впливом.

«Під впливом магнітного поля рідина приймає форму «їжака» з безліччю голок. А коли ми докладаємо до нього сильне електричне поле, кожна голка випромінює у простір крихітний потік іонізованої рідини.

Втрачена двигуном рідина поновлюється з резервуара і голки постійно відновлюють свою форму, що дозволяє з високою точністю регулювати тягу двигуна», — розповідає Брендон Джексон.

В даний час дослідна група вже визначила всі складні «зв’язки», що зв’язують силу магнітного, електричного поля і сили поверхневого натягу феромагнітної рідини.

Зараз Науково-дослідне управління ВПС США (Air Force Office of Scientific Research, AFOSR) уклало контракт з науковою групою, метою якого є продовження досліджень у даному напрямку.

В рамках цього контракту будуть проведені поглиблені вивчення динаміки процесів, що відбуваються в одній голці магнітної рідини, а після цього група приступить до створення прототипу нового двигуна, в якому буде використовуватись не менше 100 голок.

На додаток до розроблюваного космічного двигуна дана технологія електророзпилення феромагнітної рідини може бути використана і в безлічі інших галузей, включаючи спектрометрію, фармацевтичну промисловість, нановиробництво і т. п. А Мічиганський технологічний університет вже подав патентну заявку на свій винахід і чекає її найшвидшого схвалення.