Про такі дослідження розповів завідувач кафедри систем
автоматизованого управління фізико-технічного факультету, доцент
А.М.Кулабухов:
- Роботи цього напряму розпочалися в 2004 році зі створення проектів
українських молодіжних супутників УМС-1 і УМС-2. У рамках Національної
космічної програми України фізико-технічний факультет ДНУ підготував
шість проектів на апаратуру цих супутників (для них були розроблені
технічні завдання, а на УМС-1 виконаний ескізний проект), за що отримав
дипломи Національного центру аерокосмічної освіти молоді України
(НЦАОМУ) й Національного космічного агентства України (НКАУ). Проте, за
браком коштів проекти залишилися не реалізованими, адже на виготовлення
мікросупутника типу УМС потрібно було близько 50 мільйонів гривень.
Сьогодні ж актуальною стала розробка менш затратних супутників
малого класу – наносупутників. Конструкції їх корпусів і службових
систем раніше в Україні не розроблялися, а створення такої платформи
вимагало використання нових технологій і нової елементної бази. Фізтех
ДНУ успішно розробив проект уніфікованої платформи наносупутника з
високими інформаційними характеристиками для апаратури корисного
навантаження і в 2007 році отримав диплом НЦАОМУ. На основі проекту на
факультеті вже два роки активно ведеться робота із створення першого
університетського наносупутника України.
- А які основні завдання проекту?
- Для його реалізації Дніпропетровський національний університет ім.
О.Гончара об’єднався з Національним технічним університетом України
„КПІ”, Національним аерокосмічним університетом ім. М.Є.Жуковського
„ХАІ” та Харківським національним університетом радіоелектроніки
(ХНУРЕ). Такий супутник з наземною інфраструктурою може
використовуватися провідними аерокосмічними ВНЗ і як сучасний
лабораторний практикум з управління малими космічними апаратами, і для
проведення зйомок земної поверхні, прийому і обробки супутникової
інформації. Зйомка земної поверхні зі змінюваною фокусною відстанню у
видимому діапазоні й передача цієї інформації на Землю через сеанси
зв’язку – основне завдання наносупутника.
Розробка університетського супутника вимагає нових знань,
оригінальних наукових і технічних рішень. Це привертає увагу аспірантів
і молодих учених і дає можливість створити наукову школу з космічних
апаратів, наземного устаткування і космічного зв’язку. Підготовка тут
висококваліфікованих науково-педагогічних фахівців сприятиме відкриттю
філій в різних країнах, що, безумовно, підвищить імідж України як
космічної держави.
Головним координатором робіт з виготовлення супутника є наш фізтех:
ми розробляємо корпус, апаратуру корисного навантаження, узгоджуємо її
з бортовою апаратурою, створюємо радіолінії зв’язку „Земля-борт” і
„Борт-Земля”, розробляємо наземні термінали. У КПІ розробляють системи
управління і сонячні панелі; в ХАІ – системи енергопостачання
наносупутника модульного типу і системи управління бортовою апаратурою;
в ХНУРЕ – апаратуру супутникової навігації. Наш університет – головний
виконавець проекту, а я призначений відповідальним виконавцем.
Сучасна лабораторне оснащення факультету дозволить молодим фахівцям
і викладачам з інших ВНЗ стажуватися в ДНУ. До речі, 75% учасників
проекту – молодь, понад 200 студентів виконують роботи в рамках
курсового й дипломного проектування. У нещодавно створеному
студентському конструкторському бюро з проектування університетського
наносупутника студенти розробляють конструкції, обирають елементну
базу, розробляють програмне забезпечення бортової апаратури супутника.
Важливу консультативну підтримку надають провідні фахівці підприємств
ДП „КБ Південне”, ІТМ НАНУ і НКАУ, ДП „Дніпрокосмос” та інших, що
дозволяє студентам долучитися до реального створення проектів
ракетно-космічної техніки.
- Коли завершиться реалізація проекту?
- Основні схемні і конструкторські рішення плануємо завершити до
кінця 2011 року, а до середини 2012 – виготовити зусиллями студентів і
аспірантів дослідні зразки блоків наносупутника з габаритами
400х150х150, масою до 12 кг і терміном активного існування рік. Та
певні труднощі пов’язані з тим, що розроблена апаратура ще не була в
космосі, й гарантувати її працездатність в умовах космічного простору
складно. Тому нещодавно на спільній нараді ректорів вишів–учасників
проекту з керівництвом Космічного агентства було вирішено перший
український молодіжний супутник запустити на базі існуючої платформи
„Січ-2”, на якій буде використана апаратура корисного навантаження
університетського супутника. Це дозволить оцінити її працездатність на
навколоземній орбіті. Запуск хочемо здійснити новою українською
ракетою-носієм „Циклон-4” з бразильського космодрому в 2013-2014 році.
| 
