Розвиток телекомунікаційних технологій приводить до того, що завдяки мережевим
зв’язкам самостійно формуються нові соціальні об’єднання – мережеві спільноти.
Є. Д. Патаакін визначає мережеву спільноту як групу людей, які підтримують
спілкування і ведуть спільну діяльність за допомогою комп’ютерних мережевих
засобів [3]. Активне використання інформаційно комунікаційних технологій для
цілей освіти привело до появи мережевих спільнот двох типів: професійні
спільноти педагогів (для виріення професійних ускладнень і професійно значимого
спілкування) і мережеві педагогічні спільноти.
В діяльності мережевих педагогічних спільнот існують певні проблеми:
1) мережевий світ спілкування підлітків і юнацтва зі своїми правилами,
особливостями мови, які утворюють особливу субкультуру мережі, являється для
багатьох педагогів terra incognita; традиційні педагогічні прийоми не завжди ефективно
«працюють» в мережевому просторі;
2) в чисто технічному володінні ІКТ діти та підлітки випереджають своїх
наставників.
Ми погоджуємось з думкою О. М. Ястребцової, яка бачить вихід з даної
ситуації у активному залученні дорослих – вчителів, психологів та інших
працівників освіти – в світ мережевого спілкування з учнями для передачі в
контексті спільної діяльності моральних і етичних цінностей традиційної
культури, способів розв’язання проблем, зразків поведінки [1].
Завдання мережевої спільноти організувати дистанційну взаємодію учасників
освітнього процесу – адміністраторів загальноосвітніх закладів,
вчителів-предметників, а також учнів. При створенні необхідних умов всі
учасники мережевої спільноти будуть виступати в ролі партнерів. Спільна
діяльність має привчити людей різних поколінь думати і діяти за допомогою
мережі.
Актуальності набуває проектна, дослідницька практика. Без сумніву, важливою задачею системи
додаткової освіти стає пошук, розробка і апробація оптимальних форм
дистанційної взаємодії з педагогом [2].
Участь у професійних мережевих об’єднаннях дозволяє вчителям, які живуть в
різних областях України та за її межами, спілкуватись один з одним, вирішувати
професійні питання, саморепрезентувати та реалізувати себе, підвищувати свій
професійний рівень.
Наприклад, ВікіОсвіта – мережеве
об'єднання учасників навчально-виховного процесу дає можливість:
- спільного
створення зібрання сучасних, безкоштовних, вільно
розповсюджуваних освітніх ресурсів;
- опанування
нових інформаційних технологій;
- опанування
нових організаційних форм навчальної діяльності.
В режимі реального часу можлива робота над спільним
проектом, обговорення актуальних питань фомування освітнього простору. (Мій
акаунт Користувач: Галина Охотник)
В
наш час уже не можливо уявити освітній простір без сучасних інформаційних
технологій та засобів телекомунікації, які відкривають принципово нові
можливості освіти, спілкування та мають великий педагогічний потенціал. З
урахуванням пріоритетів і завдань, поставлених в програмних документах щодо
розвитку освіти в Україні, виникають проблеми з освоєнням та використанням
нових засобів організації освітнього процесу, інструментів педагогічного
спілкування і розвитку компетентностей. Одним із рішень цих проблем може бути
створення сайтів та ведення блогів педагогами. Контент персонального сайту або
блогу виступає орієнтиром для учнів у морі інформації, спрямовує на певні
результати. Для колег – можливість поділитися своїми напряцюваннями, звірити
власні траєкторії розвитку професійної компетентності конкурентоспроможного
вчителя. Мої сайти з фізики http://okhotnik-galina.ucoz.ru/ та астрономії http://galinaokhotnik.ucoz.ru/ створені з метою розширення інформаційного простору
учнів, батьків та вчителів.
Головним є те, що залучення інформаційно-комунікаційних технологій в
навчальний процес на будь-якому його етапі сприяє урізноманітненню предметної
діяльності учнів, надає можливості для різнобічного саморозвитку особистості
дитини, підвищує мотивацію до отриманні якісної освіти. ІКТ відкривають нові
можливості для створення віртуального простору, в якому стає можливим
демонстрування процесів, які в реальності недоступні в умовах класної кімнати.
Отже, так як сучасне інформаційне суспільство ставить
перед школою завдання підготовки випускників, здатних гнучко адаптуватися у
різних життєвих ситуаціях; самостійно критично мислити; грамотно працювати з
інформацією; бути комунікабельними, контактними в різних соціальних групах;
самостійно працювати над розвитком власної моральності, інтелекту, культурного
рівня, тому кожний сучасний вчитель повинен намагатися урізноманітнити форми
роботи так, щоб кожна дитина відчула необхідність своєї присутності на занятті,
щоб у кожного учня виховати любов до свого предмета, бажання вчитися та
самовиховуватися. А результат залежить від особистості вчителя, рівня його
майстерності [4].
Саме тому саморепрезентація
суб’єктів освітнього процесу
відіграє значну роль у становленні індивідуального вектору руху в освітньому
середовищі.
Таким чином, організація управління інноваційними
процесами, до яких відноситься мережева освіта, в сучасній загальноосвітній
школі на основі аналізу всіх сторін і аспектів її діяльності, з урахуванням
прогнозу можливих наслідків нововведень, постає як проблема, що вимагає
швидкого осмислення з боку педагогів, учених і практиків.
Список
використаних джерел
1.
Биховський Я. С., Патаракін, Є. Д., Себрант А. Ю.,
Ястребцева О. М. Погляньте, як вони думають! [Текст] / Я. С. Биховський, Є. Д.
Патаракін, А. Ю. Себрант, О. М. Ястребцева // Мережева культура. – М.:
Некомерційне партнерство «Сучасні технології в освіті і культурі», 2007. – 112
с. 2.
Горбунова Л. Н. Дистанційне підвищення кваліфікації/
Л. Н. Горбунова [та ін.] // Дистанційне навчання: сбірник статей. – М.:
Некомерційне партнерство «Сучасні технології в освіті і культурі», 2006. - С.
28 - 32. 3.
Патаракін Є. Д. Мережеві спільноти і навчання [Текст]
/ Є. Д. Патаракін. – М.: ПЕР СЕ, 2006. – 112 с. 4.
Цодікова С.О. Сучасні технології навчання на уроках
фізики. //Інтернет ресурси.
|