Як виявили тоді вчені, подібні конструкції, зібрані з молекул засобів для видалення накипу і атомів цирконію, активно поглинають не водень або вулекислоту, а пари води. Керуючись цією ідеєю, інженери з MIT створили найпростіший «генератор води». Працює він дуже просто — «пісок» з частинок МОК поглинає воду з повітря, а світло Сонця змушує пари води покинути їх і сконденсуватися в посудині, підключеній до цього опріснювача.

Ця ідея, як зазначає Вонг, привернула величезну увагу з боку преси, і викликала масу критики від інших вчених, які вважали, що подібний прилад не зможе видобувати воду з сухого повітря пустелі, як про це заявляли його творці.

Інженери і фізики з MIT вирішили відповісти «скептикам», провівши ще один експеримент, на цей раз вже з більшою установкою, якою міг би користуватися теоретичний житель пустелі або «фермери-вологовидобувачі», подібні сім’ї Люка Скайуокера з «Зоряних воєн», що постачали водою всю округу.

Зібравши подібний прилад, вчені встановили його на даху університету Арізони в Темпі, де панував «пустельний» рівень вологості — близько 10-20%, і високий рівень сонячного освітлення. За день такий пристрій виробляло близько 250 грам води, якщо в нього було завантажено близько кілограма «піску».

Для досягнення таких непоганих показників, за словами фізиків, їм довелося вдосконалити конструкцію приладу, помінявши його таким чином, що світло і тепло Сонця прогрівали частинки МОК до температури приблизно до 70 градусів Цельсія. Модифікації в структурі самого «піску», як зазначає Вонг, допоможуть потроїти його продуктивність і підвищити ККД до 30-40%.

Сама вода, яку виробляв пристрій, не містила в собі іонів цирконію, молекул засобів для видалення накипу та інших домішок, і була абсолютно чистою і придатною для пиття. Як сподіваються вчені, їх розробка допоможе вирішити проблему із забезпеченням населення Землі чистою водою вже в найближчі роки.

Джерело