Учені
працювали з метаматеріалом, що складається з двох типів компонентів -
решітку з пластику поліметилакрилату було нанесено зверху золотої плівки. Крізь цей матеріал пропускалися плазмони - об'єкти, які тільки для зручності розрахунків наділяють властивостями частинок.
Вони є коливаннями електронного газу, і їх проходження крізь золоту
частину метаматеріалу описується відповідно до тих самих законів, які
працюють у Всесвіті, де присутні два просторових і один часовий вимір. Для
опису руху плазмонів крізь пластик підходять закони, які працюють у
Всесвіті з одним просторовим і двома тимчасовими вимірами.
Коли
вчені помістили пластикову решітку зверху золотої плівки, в
модельованому ними Всесвіті часовий вимір виявився перпендикулярний
просторовому, і проходження плазмонів крізь усю конструкцію виявилося
еквівалентне кінцеві часу.
