Нагадаємо, одним з головних завдань ВАК (LHC) є пошук бозона Хіггса — гіпотетичної частки, відповідальної за наявність маси у матерії. Деякі теоретики пророкують, що в зіткненнях, які викликають хіггсівські бозони, одночасно будуть виникати й так звані синглетні бозони Хіггса. У цих часток мають бути цікаві властивості.

Портал Physorg.com повідомляє: «Згідно з теорією Вейлера й Хо, синглетні бозони Хіггса можуть стрибати в додатковий, п’ятий вимір, де вони здатні рухатися вперед або назад у часі, щоб знову з’являтися в майбутньому або минулому». Перевірити наявність таких часток-мандрівників буде нескладно: вони самі (а точніше — продукти їх розпаду) будуть з’являтися в детекторі перед зіткненням, яке їх викликало.

Свої міркування про переміщення в часі Томас Вейлер висловив ще кілька років назад. Ряд аномалій у дослідженнях з нейтрино змусив групу фізиків припустити існування так званих стерильних нейтрино, здатних переміщатися в додаткових вимірах і, за певних умов, назад у часі.

Робота Вейлера й Хо базується на М-теорії, яка може стати «теорією всього». Вона припускає наявність 10 або 11 вимірів.

Хоча більшість «будівельних цеглинок» Всесвіту не виходять за рамки звичних для нас вимірів, є виключення. Одним з них і можуть бути синглетні бозони Хіггса. Їхні переміщення в додаткових вимірах для нас будуть виглядати як перегони в часі.

Вейлер відзначає, що нова теорія виключає парадокси, пов’язані з подорожами в часі, оскільки людину послати в минуле таким способом неможливо. Однак учений зазначає, що якщо люди могли б контролювати синглетні бозони Хіггса, вони змогли б посилати крізь час різні повідомлення. Проте чи можуть такі дії викликати парадокси в часі — поки що не відомо.