ТЕЗИ

Теплове випромінювання – це процес поширення енергії за допомогою електромагнітних хвиль.

Головне джерело теплової енергії  Землі – Сонце  ‒ розпечена термоядерними реакціями куля.

Близько половини сонячної енергії припадає на видиму частину спектру, яку ми сприймаємо як сонячне світло. Ця радіація досить вільно проходить через земну атмосферу і поглинається поверхнею суші та океанів, нагріваючи їх.
Земля, водна поверхня, атмосфера в свою чергу теж випускають енергію, тільки вже у дещо іншій формі ‒ як невидиме інфрачервоне, або теплове, випромінювання. 

Суть парникового ефекту полягає в наступному: Земля отримує енергію від Сонця, в основному, у видимій частині спектру, а сама випромінює в космічний простір, головним чином, інфрачервоні промені. 

Водяна пара, СО2, метан, закис азоту і т.д. ‒ прозорі для видимих ​​променів, але активно поглинають інфрачервоні, утримуючи тим самим в атмосфері частину тепла. 

Енергія, що надходить на нашу планету від Сонця, визначає хід усіх біологічних процесів на Землі. Із загальної кількості цієї енергії 20% поглинається атмосферою, 34% відбивається хмарами і земною поверхнею й повертається у космос, а 46% енергії доходять до земної поверхні і нагрівають її. Нагріта земля у свою чергу випромінює довгохвильову інфрачервону (теплову) радіацію, що частково йде в космос, а частково залишається в атмосфері, затримуючись газами, що входять до її складу, і нагріваючи приземні шари повітря.

Розподіл тепла в атмосфері відбувається шляхом конвекції, теплопровідності і випромінювання.

Останні півстоліття спостерігається тенденція посилення парникового ефекту, що має загальнопланетарний характер. Вирішити проблему допоможуть поновлювані джерела енергії, розвиток яких все ще дуже сильно залежить від участі держави. Кіотський протокол ‒ лише певний етап на шляху створення такої системи у світовому масштабі.