Особливості
розв’язування задач динаміки
Під
час розв’язування задач
динаміки слід враховувати,
що задачі динаміки
поділяються на два
типи:
Ι
тип – за
відомими значеннями сил,
що діють на
тіло, необхідно встановити
рівняння руху;
ΙΙ тип –
за відомим рівнянням
руху знайти сили,
що діють на тіло.
Для
розв’язування задач динаміки використовуються закони
Ньютона і кінематичні
закономірності. У задачах
динаміки вважається, що
вся маса тіла
зосереджена в центрі
мас тіла, тобто
тіла вважаються матеріальними
точками. Якщо в
задачі не обумовлено
інакше, то нитки,
стержні, троси вважаються
нерозтяжними і невагомими,
тобто зв’язані ними
тіла мають однакові
прискорення, а сила
натягу в усіх точках троса
або стержня однакова.
Етапи розв’язування
задач динаміки мають
такі особливості:
1. Побудова
моделі фізичного явища
повинна супроводжуватися схематичним
малюнком, на якому
слід вказати сили,
що діють на
тіло (по можливості
з дотриманням масштабу),
а також напрямки
прискорення і швидкості;
2.
Обирати
напрями осей системи
відліку слід так,
щоб хоча б
одна з них
співпадала з напрямом
прискорення;
3.
Записати ΙΙ закон
Ньютона у векторній
формі та у
проекціях на осі
системи координат треба
для кожного тіла
окремо.
Якщо у
системі діють сили
тертя, то необхідно
записати вирази, які
пов’язують ці сили
із силами нормальної
реакції відповідних опор.
| 
