Втрачати батьків, рідних або близьких друзів завжди важко. Ніколи не знаєш наперед, наскільки це боляче. Однак будь-яке горе рано чи пізно починає відчуватися не так гостро – у нього, відповідно до теорії психіатра Елізабет Кюблер-Росс, є п'ять етапів, котрі послідовно змінюють один одного.
Деякі дослідники розширюють число етапів до десяти, інші, навпаки, урізують до трьох. Нижче наведений «компромісний» варіант з чотирьох етапів.
Це захворювання розвивається, якщо людина пережила реальну або потенційну загрозу життю. Також цьому ризику піддаються свідки страшних подій і люди, які мали справу з їх наслідками наслідками (зокрема, працівники аварійних служб і співробітники правоохоронних органів, медичні працівники, волонтери). Буває, що ПТСР відчувають близькі та друзі людей, які пережили травму.
Такий стан виникає, якщо було порушено почуття довіри та безпеки, і людина відчула себе безпорадною. Якщо людина пережила травматичну ситуацію, то цілком нормально, що вона почуває себе переляканою, тривожною і розгубленою. Вона погано спить, пробуджується від жахливих сновидінь, відчуває страх і не може перестати думати про те, що сталося; вона знаходиться в полоні постійного переживання небезпеки і болючих спогадів. У більшості людей ці прояви недовговічні і з часом минають самі по собі. Це НОРМАЛЬНА реакція не ненормальні умови. Але якщо вони не слабшають протягом декількох днів чи навіть тижнів, це може бути проявом ПТСР.
ПТСР розвивається в залежності від особливостей кожної людини. Зазвичай, такий стан дає про себе знати протягом декількох годин або днів після травмуючої події, але буває що ПТСР проявляється через тижні, місяці і навіть роки.
У посттравматичний період людині може здаватися, що її життя вже ніколи не стане таким, як до трагічної події.
Подолати посттравматичний стресовий розлад можна ТІЛЬКИ при правильному ЛІКУВАННІ та ПІДТРИМЦІ близьких.
( У підготовці матеріалу використані методичні розробки Gryphon Place. США
Дебрифінг – форма кризової інтервенції, що являє собою особливим чином організоване обговорення в групах людей, які спільно пережили стресову або трагічну подію.
Мета – мінімізувати ймовірність важких психологічних наслідків після стресу.
Дебрифінг не може запобігти виникненню наслідків травмуючих подій, але він перешкоджає їх розвитку, сприяє розумінню причин і пропонує дії і заходи, які полегшать процес виходу з кризи. Тому це водночас і метод кризової інтервенції, і профілактика.
Дебрифінг можна проводити в будь-якому місці, але найкращий варіант – коли приміщення зручне, доступне та ізольоване від сторонніх.
У групі повинно бути від 10 до 15 осіб і двоє ведучих (дебриферів).